Звенигородщина знову схилила голови у глибокій скорботі. У суботу, 25 квітня, мешканці громади прощалися зі своїм земляком, мужнім воїном та ветераном російсько-української війни — Василем Васильовичем Петренком. Життєвий шлях захисника обірвався на 54-му році, залишивши по собі світлу пам'ять та біль втрати у серцях рідних, друзів і всіх, хто знав його за життя.
Василь Петренко народився та виріс у мальовничому селі Чижівка, де минули його дитячі та юнацькі роки. Здобувши середню освіту, він обрав фах автокранівника, опанувавши цю професію у Черкаському професійно-технічному училищі. Трудова біографія Василя Васильовича була нерозривно пов’язана з рідним краєм: він сумлінно працював на Звенигородському підприємстві теплових мереж, докладав зусиль на сироробному комбінаті та Єрківському елеваторі, де його завжди поважали за працьовитість та відповідальність.
Коли ворог підступно вдерся на нашу землю, Василь Петренко не зміг стояти осторонь. У березні 2022 року він став до лав Збройних сил України, аби зі зброєю в руках боронити незалежність нашої держави. На превеликий жаль, фронтові випробування виявилися надважкими: через пів року після мобілізації воїн отримав важке поранення, яке не дозволило йому продовжувати військову службу. За станом здоров’я героя було демобілізовано.
Попри всі зусилля лікарів та надії рідних, наслідки отриманих травм виявилися фатальними. У Василя Васильовича залишилася любляча сім’я: дружина, двоє дітей та онуки, для яких він був надійною опорою та підтримкою. Як повідомляють у Водяницькій громаді, прощання з ветераном стало моментом єдності для всіх, хто прийшов вшанувати пам'ять людини, яка без вагань стала на захист України. Вічна пам’ять та шана Герою, який поклав своє здоров’я на вівтар нашої свободи.
